1939-1945 – це роки ІІ Світової війни. Гітлерівська Німеччина розпочала воєнні дії проти країн. Ця невеличка країна на чолі з Адольфом Гітлером за дуже малий термін часу завоювала Францію, Великобританію, Чехію, Словаччину, Швецію, Швейцарію, Данію – одним словом, всю Західну Європу, і вже в червні 1941 року розпочався наступ на СРСР. На чолі СРСР стояв Сталін.

         Коли німці заходили в міста і села, то все трощили, а людей або вбивали, або відправляли в Німеччину в концтабори, або на важкі роботи.

         Багато наших солдатів полягло, захищаючи рідну землю, адже ІІ Світова війна – це війна і кровопролиття таке, що весь світ зодригнувся. Світ став догори ногами, і, здавалося. Що пекло вирвалося з-під землі, і почало панувати.

         Коли гітлерівці зайшли в нашу Сурсько – Михайлівку, то вони, німці, не дуже знущалися з людей, порівняно з іншими селами та містами.

         До того, коли ще фашисти не зайшли в наше село, моя бабуся – Марія і дідусь Макар працювали в колгоспі, як і всі інші люди.

         Мій дідусь добре розбирався в комбайнах, він був комбайнером, а комбайни і танки чимось схожі, тому дідусь розумівся і в танках, пізніше його відправлять на завод, де виробляли танки.

         Отже, дідусь розумівся на комбайнах і у нього під час війни була бронь. Бронь – це коли людина дуже добре знається в якійсь сфері діяльності. Під час війни дідусь переправляв комбайни через річку Дніпро, до приходу фашистів. Але одного разу наших на мосту Дніпра бомбили, напали фашисти, всю техніку розбомбили. Нащастя дідусь встиг втекти, але коли повернувся в Сурсько – Михайлівку, то гітлерівці вже були тут.

         Дідусь Макар ховався в кукурудзі. В нашому селі були поліцаї, які допомогали німцям. Так от двоє поліцаїв, наших односельців, знайшли мого дідуся і схопили.

         Потім його прив’язали і закували цепами, і почали пороти, бити, довго били, у дідуся шкіра повідставала від м’яса.

         Дідуся зняли ледве живого. Але в мене дідусь сильний і він вижив. Після того його відправили на завод по виробництву танків.

         Бабуся Марія пережила війну більш спокійно. Коли прийшли в село фашисти, вона працювала в колгоспі. Фашистам прала одяг, а потім прийшли наші радянські війська – то їм прала одяг. Так говорить, що німці, ті більш чистіші і акуратніші, а наші завжди брудні, повно вошей.

         Отак і пережили дідусь з бабусею ІІ Світову війну.

         Дідусь помер в 1987 р., а бабуся ще живе, дай їй Господь здоров’я.